Вічна донька

Джулі Гарт, кінорежисерка, разом зі своєю літньою матір’ю Розаліндою приїжджають до віддаленого готелю, який колись був родинним маєтком Розалінди. Джулі сподівається провести час із матір’ю та зібрати матеріал для майбутнього фільму, досліджуючи її спогади. Однак перебування в готелі пробуджує у Розалінди болісні спогади, зокрема про втрату дитини, що сталася в цьому місці. Атмосфера готелю, наповнена тінями минулого, впливає на обох жінок, змушуючи їх стикатися з прихованими емоціями та нерозкритими таємницями.

У день народження Розалінди Джулі намагається організувати святкову вечерю, але її мати втрачає апетит, що призводить до емоційного зриву Джулі. Вона зізнається, що відчуває себе неспроможною бути щасливою, коли її мати нещасна, і боїться майбутнього, оскільки не має власних дітей, які могли б піклуватися про неї в старості. Під час святкування Джулі приносить торт, але виявляється, що вона сидить одна, а її мати померла багато років тому. Наступного дня Джулі продовжує працювати над своїм сценарієм і залишає готель, усвідомлюючи, що її подорож була не лише фізичною, але й глибоким зануренням у власні спогади та почуття втрати.