Плин часу - Станція Токіо

Мисакі — молода жінка, яка незабаром має вийти заміж, натрапляє на стару фотографію батька на токійській станції і зламаний старовинний кишеньковий годинник, що належав йому. Незнайомі деталі в образі суворого батька вражають її — він ніколи не усміхався, та на тому фото сяє усмішка. Вирішивши відремонтувати годинник, вона відкриває майстерню, що начебто давно зникла, і розуміє, що її подорож — не просто відновлення механізму, а можливість зрозуміти батька, який роками залишався загадкою, і відчути зв’язок із власним минулим.

У лаконічному п’ятихвилинному фільмі героїня повертається до станції Токіо, де час і пам’ять переплітаються. Кожен момент — крапля емоційної зустрічі з татовим минулим. Завдяки ретельним деталям у діалогах і візуальному ритмі, глядач краще усвідомлює, як маленькі речі — фотографія, часом зламаний годинник — можуть відкрити двері до розуміння родинних стосунків. Ця коротка драма без слів та пауз надихає задуматися про власні зв’язки з минулим і силу сімейної пам’яті.